Крутитися треба !

(гумореска)

Я знайшов на базарі більш-менш вільне місце, став на одну ногу і - крутнувся навколо своєї осі. Броунівський народ продовжував свій хаотичний рух у споживацьких напрямках і не звертав ніякої уваги на мою жалюгідну спробу щось змінити в цьому осоружному житті.

Мирне населення теж виявило цікавість до небаченого раніше. Бабусі співчутливо хитали головами. Хтось почав голосно говорити, що скоро всіх відвезуть до божевільні. Інший висловив припущення, що так трудяга висловлює свій протест проти невиплати стипендій, зарплат та пенсій. Тип в розкішному капелюсі пробурчав, що треба працювати, а не швендяти по базарах в буденний день. Його відразу морально з'їли без солі та часнику.

Відчувши, що епіцентр уваги переміщується у натовп я вже сильніше крутнувся, ще й вигукнув щось хвацько-незрозуміле. Натовп зааплодував.

- Диви, я ж казала, що до нас Паваротті приїздить!- захоплено прошепотіла жіночка в червоному на вухо своєму чоловікові, які хвилину тому протиснулися до передніх рядів. - Вирішив перед концертом провести рекламну акцію...

Дурниці верзеш, - визчикрижив той, насторожено змірявши

мене поглядом. - То ж співак... А цього я здається вчора по телевізору бачив. Клоун відомий. Чи політик.

Я скромно промовчав.

Та він же по-нашому не розуміє! - сплеснула руками бабуся, що торгувала насінням. І підсунувши до самих моїх

ніг здоровенного мішка, протягла мов до бога кулькову ручку.

Автограф, пліз, месьє.

Я розгублено розписався на сховищі лузання.

І тут народ воскрес. Чоловік дами, яка першою впізнала в мені Паваротті швидко організував натовп в чергу, і я за це охоче розписався йому поза чергою три рази на новсінькій шкірянці, після чого щаслива пара миттю щезла.

А народ все прибував. Останні в черзі, на жаль, не знали, що я - Паваротті, і швидко пішов новий слух, що тут - Майкл Джексон після нової операції по освітленню, понуренню та зашморганості. Тінейджери шаленіли.

Потім щезли і вони. Вже ніхто толком і не знав, хто я такий, та глядачів все прибувало. На прохання товаришів я хвилинку потримав червоне гасло, де було виражено "геть" якомусь пану. Потім дав кілька інтерв'ю в підтримку ринкової економіки, благословив пару наречених, знявся у рекламному кліпі, всиновив щеня... Надвечір, коли ініціативна група в мою підтримку принесла підписні листи з проханням зареєструвати мене депутатом, я знеможено впав до рук міліцейського патруля. Ті повернули мені відібрані раніше дві гривні, на яких я автоматично розписався і засунув їх до кишені.

Зараз, коли нема закордонних відряджень, я сиджу в шкіряному кріслі, читаю газети, куняю стріляю очима в депутаток. Навіть кнопку натиснути буває так лінь, що я виходжу на трибуну і виступаю з годинним поясненням, в знак протесту проти чого я сьогодня не голосую. Чи демонстративно піднімаюсь і з відчуттям власної гідності не дивлячись в знімальні камери виходжу з залу попити пива. Ввечері, у випуску новин мені розкажуть проти чого я був проти.

А як ви хотіли ? Крутитися треба !

Страшний суд

(гумореска)

Бізнесмен Діловитий нервово загасив недопалок об дверцята вчора купленого третього "Мерседеса", і рвучко поглянувши на золоту "Омегу" квапливо почимчикував до доволі-таки обшарпаної будівлі, де на третьому, останньому під дірявим дахом, поверсі знаходилася сувора установа, яка сьогодні мала вирішити його, Діловитого, долю на найближчі десяток років з конфіскацією, або ж без такої.

Тихо постукавши у двері, і не дочекавшись відповіді він нерішуче заглянув досередини. Всі старші інспектори вже сиділи на своїх робочих місцях, і напитавши потрібного, він став перед ясними очима замореного життям чоловяги, який намагався відколупали з шматка вчорашнього хліба позавчорашній сир. Той мовчки пручався.

Вам що ? - хекнув у паузі чоловяга.

Ось повістку охоронці мені передали, покоївка її бліц-

поштою отримала, навіть десятка баксів посланцю не втямила дати, молода дуже - проканючив Діловитий, намагаючись словоблудством відтянути час неминучої розплати.

- Але у нас прийом з десятої, а зараз яка ? - суворий інспектор подивився на настінний годинник, де крізь павутиння можна було тільки й прочитати англійською, що він був зроблений у нас.

- Я почекаю, -улесливо промедував Діловитий, - ви не хвилюйтесь. Він дістав сотовий телефон, призначив три зустрічі, когось погнав з роботи, когось призначив генеральним директором філіалу своєї фірми на Багамах, і нерішуче присів на краєчок розчовганого стільця.

А кабінет тим часом жив своїм життям.

- Уявляєте, щоб отримати дотацію на сплату комунальних послуг, мене примусили пройти обстеження у нарколога, гінеколога і психіатра, - гнівно гримів колись дебелий чолов'яга.- Все розумію, але навіщо нарколог ???

Зараз вони все що хочуть - те й роблять, - меланхолійно

відізвалася жіночка за крайнім столом, - мені ось у трамваї надірваний білет продали, більше трьох разів не закомпостуєш. Банда, одне слово.

Майбутній Пілат Діловитого впорався нарешті з сиром і розказав колегам сумну історію про пляшку з-під горілки, яка виявилася щербатою.

А я її ж насилу у старенької біля базару відібрав!

Хлопці! Хто позичить тридцять дві копійки до зарплати ? -

до кімнати просунулося змарніле обличчя.

"Хлопці" тактовно промовчали. Озвався найсовістливійший.

- Петровичу! У мене там вчора бутерброд з хлібом під твій стіл впав, так я більше не хочу...

Не дослухавши нежданого спонсора змарніле обличчя радісно щезло.

Пробила десята. Чоловяга загорнув у безкоштовну газету недоїдений сир і тоскно втупив очі у Діловитого.

- Вибачте, на мене тут ваша установа штраф наклала, так я хочу дізнатися, як це все... - бізнесмен клацнув пальцями, - ну, робиться, в натурі...

Службовець приладив на носі давно розбиті окуляри і глипнув на папірець.

- Ну народ пішов, - після короткої паузи заволав він. - Ви що, не бачите? У вас же штрафу всього - жалюгідні триста тисяч гривень. А у нас відділ штрафів у особливо значних розмірах. - Ось нахапаєте на мільйон - тоді і заходьте.

Чиновник втратив будь-який інтерес до Діловитого, і вже з цікавістю слухав начальника відділу, який смачно розповідав рецепт приготування непоганого клею з вчорашньої юшки.

Швидко владнавши справу в іншому кабінеті Діловий легкою ходою випорснув на свіже повітря.

- Ось який народ у нас, - з гордістю подумав він. - Ні за які мільйони його не купиш. Ні за які мільйони! Сотні вистачить.

Він полегшено розвалився в зручному кріслі лімузину і наказав водієві везти його в світле майбутнє...